Катерина Скібська – Генеральний директор DOPOMOGA UKRAINE – опублікувала свою статтю у естонському науковому журналі “Сталий розвиток: сучасні теорії та передовий досвід” де розповіла про зміни на українському ринку праці у 2022 році.
“Повномасштабна війна радикально вплинула на ринок праці в Україні. Починаючи з кінця лютого 2022 року, відбувся значущий спад усіх бізнес процесів. У травні 2022, ми почали спостерігати зростання динаміки на ринку праці України. Пожвавлення активності у виробничому секторі та секторі послуг пов'язане з поступовим пристосуванням бізнесів до нових умов. Одні компанії перенесли свою діяльність у тілові регіони країни. Інші, повністю перейшли в онлайн режим. Також, компанії пристосували свою діяльність шляхом гнучкого робочого графіку та проведенням інструктажів з техніки безпеки для свого персоналу. Перевагу отримали компанії що ще перед початком повномаштабного вторгнення опанували принцип взаємозамінності кадрів. Вони змогли швидко відновити роботу та забезпечити безперебійну роботу свого бізнесу.
Не дивлячись на це, загальна тенденція продовжує бути негативною. Деякі компанії перенесли свою діяльність за межі України, або взагалі припинили працювати. Більшість компаній продовжує скорочувати персонал та зменшувати заробітні плати. На сьогодні, оплата праці скоротилася на 30-50% порівняно з довоєнний показниками. Також, кількість кандидатів перевищує кількість відкритих вакансій (навіть у сфері ІТ). Майже дев’ять мільйонів українців виїхали за межі країни, і більшість з них не збираються повертатися найближчим часом. Це спричиняє велику проблему для бізнесів у найближчому майбутньому. Компанії зіткнуться з питанням: де знайти достанью кількість персоналу з необхідними знаннями та навичками? Як результат, держава зіткнеться з проблемами виплати податків та відрахувань роботодавцями. Це спричинить зменшення притоку платоспроможних покупців у маленьких та середніх бізнесах. Перевага поточної ситуації - це те, що працівники, які повернуться з-за кордону принесуть з собою новий досвід, знання, іноземні техніки та зв’язки. Також, кількість фахівців зі знанням різних іноземних мов зросте. Це допоможе відновити і розвинути бізнес після кризи. У свою чергу, підприємства мають бути готовими прийняти та адаптувати новий досвід та зміни.
На сьогодні, роботодавці зіткнулися з проблемою нестабільного психологічного та психічного стану своїх працівників. Це вимагає індивідуальної взаємодії між менеджерами та (або) HR віддом і своїми підлеглими, щоб знаходити індивідуальні рішення особистих проблем, спричинених війною в Україні. Тому, завантаження у HR відділах зросло за останні місяці. Проте, автоматизувати цю роботу наразі неможливо.
Питання мотивації та утримання персоналу стало актуальним та болючим для українського бізнесу. На перший план працівників вийшло питання власної безпеки та безпеки сім’ї. Тому, їх рішення можуть бути емоційними та незбалансованими. Цей фактор впливає на рішення про швидке звільнення та зміну місця проживання. Як результат, компанії мають бути в контакті зі своїми працівниками, прислуховуватися до них щоденно та бути готовими до їх болючих рішень.
Крім цього, менеджери та HR працівники мають підтримувати особистий рівень емпатії, вдосконалювати програми психологічної підтримки, мати змогу приймати швидкі рішення у нестандартних ситуаціях. Роботодавці мають продовжувати розвивати та впроваджувати програми для швидкого опанування новими навичками та забезпечувати взаємозамінність на робочих місцях. Також, запровадження програм психічного здоров’я та політики соціальної відповідальності буде перевагою. Все це є важливою складовою безперебійної роботи організацій під-час війни.
Програми рівних робочих умов для працівників будь-якого віку, покоління, походження та місця розташування розширять резерв працівників у період дефіциту персоналу, що з’явиться у найближчому майбутньому. Підприємствам доцільно розвивати та підтримувати програми кадрового резерву та співпрацю з університетами. Працюючи зі студентами, можна запобігти ще більшому відтоку української молоді за кордон.
Короткострокове планування, швидке прийняття рішень та оцінка ризиків виходять на перший план серед компетенцій управлінської команди. Наразі, ми не маємо покрокової інструкції щодо ведення бізнесу, роботи з персоналом, утримання та мотивації персоналу в умовах війни. Професіонали співпрацюють, обмінюються досвідом та шукають відповіді на ці питання. Вони зазначають, що одним з основних рушіїв на цьому шляху є оптимізм та віра у швидку перемогу і початок нового економічного зростання в Україні.”
З повагою,
